Алегорія — це оповідь, у якій кожен елемент має своє значення.1
Кожна приповість є алегорією, вірно чи ні?
Деякі приповісті є алегоріями, наприклад, приповість про сіяча — це алегорія: сім'я — це слово Боже, терни — це турботи та жадібність тощо. Але більшість приповістей — це не алегорії, а просто оповіді, що ілюструють один момент. Небезпечно отримувати наше вчення з приповістей; вони можуть бути спотвореними, щоб говорити всілякі речі. Нам потрібно отримати наше вчення з чітких писань, які викладають його; тоді, якщо приповість це ілюструє, чудово.
Приповість про вдову з неправедним суддею в Лк.18:1-8. Ця оповідь ілюструє один урок: сміливість у молитві. Якщо ми перетворимо це в алегорію, те що ж ми маємо?
Її значення піддається різним спотворенням: Бог не бажає захищати права вдів, молитви "докучають" Йому, тощо.
Приповість про неправедного управителя в Лк.16:1-9. У чому сенс цієї приповісти? Це алегорія?
Управителя хвалять лише за одне: за те, що он вмів використовувати те, що в нього було, щоб підготуватися до того часу, коли в нього цієї можливости не буде. Але його не хвалять за неетичну поведінку, коли він дурить свого господаря.